Є такий скаутський закон: «Бути корисним та допомагати іншим за будь-яких обставин». Це – абсолютно євангельські слова, але як часто ми забуваємо їх виконувати!

        Колись у школі ми писали твір-порівняння: хто правий –  Андрій Болконський чи П`єр Безухов? Андрій вважав, що головне – не робити зла, тому що часто буває, що, допомагаючи комусь, ми можемо зробити  ще гірше. П`єр, навпаки, стверджував, що головне – творити добро. «Віра без справ є мертвою» - читаємо у Євангелії. Це і є вірна відповідь.

         Я настільки тоді «вжилася» у твір, що до сих пір прислухаюся до людей: а як вони вважають? Чого можна чекати від тієї чи іншої людини? Якось мій  родич сказав, що якби він побачив, що я дуже хвора і лежу під апаратами і мучуся, - він би їх відключив, бо це ненормально – так жити! Хіба потрібно казати, що під час нездужання мені не хочеться, щоб та людина навідалася до мене?

         Так ось, головним практичним завданням для скаута вважається «Жодного дня без доброї справи!» Про це нагадує і вузлик на скаутській краватці: кожного ранку, зав`язуючи його, нагадуємо собі про це правило. І ввечері, коли дитина розв`язує «нагадування», вона зможе перевірити, чи впоралася із завданням. Це не я ивгадала, це – слова Святителя Василія (Преображенського), єпископа Кинешемського, який 100 років тому був скаутмайстером у Росії. В цьому немає нічого дивного, адже здавна люди, коли було потрібно запам`ятати або не забути щось, зав’язували вузлика на хустині; ми ж зараз ставимо хрестик на руку.

         Добра справа може бути незначною. Я пам`ятаю, як у дитинстві хочеться зробити щось надзвичайне, щось важливе і вражаюче: витягнути з лунки дитину, яка тоне, або врятувати людину в палаючому будинку…Чомусь хотілося рятувати саме дітей. Про маму, якій потрібно допомогти помити посуд (за мною же!) або про старенького сусіда, який сидить без молока та хліба, забувалося…

        А ще ми ходимо і невдоволено буркотимо, коли бачимо розбиту пляшку на дорозі, або бананову шкірочку, або послизнемось на льоду, або побачимо брудних дітей – «бомжиків»…

        І як же багато в наших силах виправити! Можна, наприклад, підняти шкірочку і кинути її у смітник…  Завжди є бідні та хворі… Є ті, кому важче… Є ті, яким необхідна моральна, фізична або духовна підтримка…

       І дитині цілком під силу допомогти . Зовсім необов`язково витрачати на благодійність мільйони (хоча це було б і непогано), адже добре слово, посмішка, вчасна підтримка або склянка води часто набагато цінніші за гроші.

       Я дуже радію, коли кажуть: «От добре було б причастити сусіда – він старенький і дуже хворий…» Це ж диво! Дитина розуміє, ДЛЯ ЧОГО потрібні Тіло та Кров Христові: щоб полегшити стан людини, подарувати надію на Вічне Життя. Все від Бога: і здоров`я, і хвороби. А від нас – чуткість, милосердя, добро…

        Колись ми з подружками прийшли до стариці м. Олександри у Флорівський монастир. Взагалі підлітки люблять людей благочестивого, святого життя. Здається, що кожна фраза, кожне слово – це те «рятувальне коло», яке допоможе тобі у дорослому житті. Це – ніби підказка з Небес. Це – глас Божий. Так от, матушка, яка любила щось розповідати, побачивши нас, почала співати: «Блажені милостиві, яко тії помилувані будуть». Довго співала вона. Тільки цю фразу. Таку знайому. І таку нову. А потім пояснила: «Милостива людина може без сумніву чекати від Бога милості. Бо вона робила добро тим, кого створив Сам Господь. Будьте милосердними і добрими. Це зовсім неважко: нагодувати, посміхнутися, посипати крихти голубам… Хоч трішечки, але КОЖНОГО ДНЯ. Кожен день може стати для нас останнім. Жодного дня без милостині!»

 І почала співати далі. Жодного слова більше, ніяких відповідей на наші такі «розумні» та «важливі» питання. Тільки та – головна – відповідь. На усе життя. Це була наша остання зустріч з матушкою. В цьому житті…

     Дивлюсь я в очі дітей … і бачу в них бліки Неба. Вони ще такі чисті, такі  довірливі, ці душі. Як хочеться, щоб тільки «МИРО» вливалося в ці «сосуди». І щоб тільки свята, жива вода  виливалась на оточуючих з маленьких «криничок» - їхніх сердець…

 Одні й ті самі слова надихають нас з дітками-скаутами:

-       «Жодного дня без доброї справи!» (святитель Василій)

-       «Жодного дня без милостині!» (м. Олександра)

-       «Скаут допомагає ближньому» (Скаутський закон)

      Господи, благослови так жити!

      А ось і слова блаженного старця Паісія Святогорця: «Я постійно прошу Бога показати світу добропорядних людей, християн, щоб вони допомагали іншим. Нехай дасть Бог таким добропорядним християнам многая літа життя. Давайте молитися, щоб Господь просвітив  світ і з`явились інші люди – не такі, як ті, хто сьогодні руйнує світ, а нові, чисті. Будемо просити Бога щоб з`явились нові Маккавеї*. Молодим може не вистачати досвіду, але в них немає брехні та лукавства». (З книги «З біллю та любов`ю про сучасну людину»)

      Спираючись на ці слова, хочу нагадати слова, що їх повинен знати і повторювати щодня кожен православний скаут – «Обіцяння скаута»:

     Обіцяю робити все, що в моїх силах, щоб бути вірним Богу та Батьківщині, допомагати ближнім та жити згідно законам скаутів.

     А ось і закони скаутів:

             1.      Скаут вірний Богу та Батьківщині

             2.      Скаут друг кожному та брат іншому скауту

             3.      Скаут ввічливій

             4.      Друг природі

             5.      Поважає батьків та беззаперечно слухає керівника

             6.      Ніколи не падає духом

             7.      Скаут охайний

             8.      Чистий у думках, словах та вчинках

             9.      Честі скаута довіряють

            10.     Скаут допомагає ближньому

       Наші маленькі скаути-розвідники повинні бути готовими до життя. Готовими служити Богу та Батьківщині, допомагати ближнім, пізнавати та вивчати нове, бути корисними, готовими прийти на допомогу, долати труднощі, розвідувати свій край, Святу Русь. Бути готовими «до великого та прекрасного».

       Маю надію, що наші дітки будуть такими – справжніми християнами!

* - «Маккавей» - «перемагаючий ворогів» - так називали ватажка Іудейського повстання (166 р. до Р.Х.) Іуду та його преємників. Повстання було спрямоване проти Антіоха ІV Єпіфана, голови династії Селевкідів. Маккавеї відрізнялись самовідданою боротьбою за батьківську віру та політичну незалежність Ізраїлю. (див Книги Маккавейські)

Матушка Наталя Веселовська – керівник Могільов-Подільского локального осередку організації Православні скаути України